Jump to content

Wp/rsk/Яким Сивч

From Wikimedia Incubator
< Wp | rsk
Wp > rsk > Яким Сивч
Яким Сивч
Народзени 26. април 1935.
Умар 2. децембра 1987. (52)
Державянство югославянске
Язик творох руски
Школа ґимназия
Универзитет Висша педаґоґийна

школа у Сараєве

Период твореня 1955—1985
Жанри просвита, компонованє,

инструменталиста

Поховани у Руским Керестуре

Яким Сивч (*26. април 1935—†2. децембер 1987), музични педаґоґ, композитор, музичар и спортиста.

Биоґрафия

[edit | edit source]

Яким Сивч ше народзел 26. априла 1935. року у Руски Керестур, як наймладши спомедзи троїх дзецох оца Якима и мацери Мелани (народзеней Чизмар). Шестри му Гелена (познєйше наставнїца и малярка) и Анґела (одата Колєсар). Основну школу и нїзшу ґимназию закончел у Руским Керестуре, висши класи ґимназиї започал у Оджаку, а вельку матуру закончел у Бачкей Паланки. После велькей матури пробовал ше уписац на Музичну академию у Беоґрадзе, алє го там нє прияли бо пред тим нє закончел штредню музичну школу та ше, по жаданю родичох, уписал на студиї права на Правним факултету у Беоґрадзе. Медзитим, и надалєй його преокупация була музика. Гармоника и под час студийох права була його стаємни провадзач.

Под час студийох у Беоґрадзе бул член оркестрох у КУД Иво-Лола Рибар, Вукица Митрович, Мика Митрович и Брача Стаменкович. У тим чаше упознал ше и зоз Владимиром Горняком-Фицком, беоґрадским студентом ветерини з Коцура, котри мал барз приємни глас и знал крашнє шпивац. Вони двоме на рижних концертох посциговали красни успихи, окреме у интерпретованю русийских писньох, котри у тедишнїм чаше були барз популарни. То ище баржей утвердзело Якима Сивча у опредзелєню же би музика постала його животна професия. После уписаного пиятого семестра на Правним факултету, дефинитивно напущує студиї права и одходзи одслужиц войско.

Яким Сивч бул активни дружтвени и спортски роботнїк и зохабел глїбоки шлїди на планє пестованя атлетики, гокею на лядзе и корчоляню у Руским Керестуре.

Яким Сивч ше оженєл зоз Смилю родз. Радойчин 26. марца 1961. року и у малженстве мали двойо дзеци, сина Владимира и дзивку Весну.

У 1962. року почал робиц у керестурским Доме култури як шеф рахунководства, гоч за тото нє мал одвитуюци квалификациї, алє ше знало же як искусни музичар годзен вельо помогнуц у орґанизованю музичного живота. Теди вон паралелно почал робиц и у Школи за основне музичне образованє у Кули. Пошвидко и у Руским Керестуре отворене видвоєне оддзелєнє тей школи. То були фундаменти музичного образованя у валалє.

Музична и педаґоґийна робота

[edit | edit source]
Яким Сивч зоз гармоникашами
Яким Сивч зоз гармоникашами

То источасно и рок кед ше почало зоз пририхтованями фестивала Червена ружа, чий єден з орґанизаторох, сновательох и „кум“ бул праве Яким Сивч. Вон пририхтал за наступ на сцени шицких шпивачох на першей Червеней ружи, хторих провадзел праве його оркестер под назву Шкорванчки, у составе Владислав Надьмитьо, Михайло Микита, Теофил Сабадош, Мирон Джуджар, Михал Чордаш и Яким Сивч. Уж на першей Ружи виведзени и перши три Сивчово ориґинални композициї забавного характера – Щешлїва ноц, на його власни текст, Єшеньска ружа на слова Янка Грубенї и Модерна любов („Вше ше людзе любовали“) на слова Юлияна Каменїцкия. Прето з правом можеме повесц же Яким Сивч зачатнїк новшей рускей забавней музики. Попри тим, вон значне число композицийох зложел у народним духу як и велї композициї за дзеци а ма и вецей композициї обробени за хор.

Яким Сивч друковал 1965. року кнїжочку Забавни мелодиї и романси у хторей обявени 22 його власни композициї.

У 1966. року вон позарядово закончує штредню музичну школу и уписує ше на музични напрям Висшей педаґоґийней школи у Сараєве, дзе з успихом дипломовал 26. септембра 1969. року и почал робиц як наставнїк музичного образованя у Основней школи Петро Кузмяк у Руским Керестуре.

Яким Сивч бул одлични гармоникаш, знал и зашпивац, писал часто тексти за свойо композици, алє остал насампредз запаметани як композитор. Яким Сивч розпочал єдну нову обласц роботи у рамикох музичного скарбу Руснацох, а то було осучасньованє рускей шпиванки. Дзекуци велькому таланту Яким Сивч компоновал велї красни шпиванки хтори уж за його живота постали часц рускей народней музики. Тиж барз значна и його воспитна робота. Бо, велька векшина младих людзох котри ше у 70-тих и 80-тих рокох ХХ сторочя занїмали зоз твореньом рускей шпиванки, хтори ю виводзели и хтори ю насправди любели, перши сознаня о рускей музики доставали од їх наставнїка Якима Сивча. Як наставнїк и учаснїк велїх музичних акцийох Яша знал приблїжиц музику ґу людзом, а вони му, вецей генерациї, на тим окреме подзековни. На трох ґрамофонских плочох и вецей авдиокасетох находзи ше його музика; у штирох кнїжкох зазначени ноти його композицийох, а музични емисий наших радио-станїцох нє мож задумац без його популарних шпиванкох.

У 1984. року, по нєполних 22 рокох роботного стажу, пре чежку хороту бул примушени пойсц до инвалидскей пензиї. Свидоми безвиходносци зоз такого стану, упокоєл ше 2. децембра 1987. року.

Поховани є у Руским Керестуре.

К О М П О З И Ц И Ї

[edit | edit source]
У народним духу
Рок Наслов композициї Автор текста
1965 Плїва хмарка Михайло Ковач
1965. У лєшику при валалє Силво Ерделї
1965. Били орґони Єлена Солонар
1966. Я тото дзивче сцем Яким Сивч
1966. Качмар, дай нам вино Теофил Сабадош
1969. Ружи, червени ружи Яким Сивч
1969. Мой стари доме Теофил Сабадош
1970. О, врац ше, мили Михайло Ковач
1971. Грайце ми, гудаци, грайце Яков Салак
1972. Мацерова мушкатла Теофил Сабадош
1975. Били тополї Михал Рамач
1978. Стари салаши Яким Сивч
1979. Кед квитли овоци Яким Сивч
1984. Писня старей тополї Янко Фейса
У забавним духу
Рок Наслов композициї Автор текста
1962. Щешлїва ноц Яким Сивч
1962. Єшеньска ружа Янко Грубеня
1962. Модерна любов Юлиян Каменїцки
1964. Иринка Яким Сивч
1964. Ноц Теофил Сабадош
1965. Кед же ме стретнєш Ирина Гарди (Ковачевич)
1971. Валалу, врацам ци ше Яким Сивч
1971. Нє знєвер любов Дюра Латяк
1971. На дражки живота Любка Фалц
1972. Моя перша любов Мелания Кучмаш
1972. Керестурски тополї Дюра Латяк
1975. За тебе Ярослава Кочиш-Микита
1976. Знам же ме чекаш Ярослава Кошиш-Микита
1976. Чловек сом и жадам вам шицко... Юлиян Тамаш
1976. Тей ноци Ярослава Кочиш-Микита
1977. Придзе час Теофил Сабадош
1978. Нашмеяней дзивки Яким Сивч
1979. Пошла ши з витром Яким Сивч
1980. Тримайме ше за руки Яким Сивч
1981. Як давно то було Яким Сивч
1985. Ирена Яким Сивч
Червене пупче
Рок Наслов композициї Автор текста
1969. Моя жем Яша Баков
1969. Наша писня Микола М. Кочиш
1969. Пшичок и мачичка Янко Фейса
1970. Наша Марча Микола Скубан
1970. Любичица Ирина Гарди-Ковачевич
1970. Лєдво чекам Мелания Павлович
1970. Май, май, май Микола М. Кочиш
1973. Цихо, цихше Ангела Прокоп-Єздич
1973. Мали Мижо Яким Сивч
1974. Синови Владимир Бесерминї
1974. Перши май Мирон Будински
1975. Май 1946 Яша Баков
1975. Косидба Микола Скубан
1975. До кола Микола М.Кочиш
1976. Концерт животиньох Яким Сивч
1976. Спали би уж твойо очка Єлена Солонар
1979. Чом любиме Републику Микола Скубан
1979. Приходзи яр Микола Скубан
1979. Априлска природа Микола Скубан
1981. Ошлєбодзени валал Микола Скубан
1981. Моя Република Михайло Ковач
1983. Плїва хмарка Михайло Ковач
1983. Годзинка Микола М. Кочиш
(?) Дзень мацерох Геленка Горняк
(?) На вибдови Василь Мудри
(?) Новемберска шветочносц Микола Скубан
(?) Привит Дїдови Мразови Микола Скубан
(?) Пришла жима Микола Скубан

Литература

[edit | edit source]
  • Тамаш, др Юлиян, "Яким Сивч (1935-1987)", Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991), Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок .
  • Яким Сивч поета нотох (1935–1987) нотни и текстуални записи – Видавателє НВУ Руске слово Нови Сад и Завод за културу войводянских Руснацох, ношитель проєкта Руске културно-просвитне дружтво Нови Сад, Н. Сад 2010,
  • Интервю Дю. Папгаргая з Я. Сивчом: ЗАБАВНУ МУЗИКУ МОЖЕМЕ И МИ ТВОРИЦ И ПЕСТОВАЦ, Руске слово, 20. септембер 1963, бок 3
  • Яким Сивч: Забавни мелодиї и романси. НВУ Руске слово, Руски Керестур, 1965. Боки 32.

Вонкашнї вязи

[edit | edit source]

Ґалерия

[edit | edit source]