Wp/rsk/Єлена Солонар


Єлена Солонар

Народзена	5. фебруара 1900.
Умарла	28. мая 1982. (82)
Державянство	австроугорске, югославянске
Язик творох	руски
Школа	ґимназия, Клуж, Румуния
Универзитет	Фармацийни факултет у Сеґедину
Период твореня	1920—1975
Жанри	фармация, литература
Похована	у Руским Керестуре
Припознаня	Орден роботи зоз златним венцом, Фармацеутски факултет Беоґрад - титулу "Визначного апатикара"

Маґистерка фармациї Єлена Солонар - Поливка (*5. фебруар 1900—†28. май 1982 ), була почитована апатикарка, здравствена просвитителька, филантроп и поетеса чийо писнї вошли до народу.

Биоґрафия

Єлена Солонар родз. Поливка, народзена 5. фебруара 1900. року у валалє Скеуш у Банаце (тераз Румуния) у фамелиї учителя Михаила А. Поливки (1868-1944).^[1] Поливково були по походзеню зоз Горнїци. Мац Єлени Солонар Єлена, народзена Петриґала, була зоз Шаришскей, а оцец Михаил А. ПОЛИВКА зоз Земплинскей обласци (тераз Словацка). Єй мац ше школовала у Прешове, а оцец у Ужгородзе. Як млади учитель Михаил Поливка службовал у валалє Скеуш у Банаце, дзе ше 5. фебруара 1900. року народзело дзивче Єлена. Рок познєйше (1901) Михаил Поливка пришол за учителя и длугорочного управителя школи до Руского Керестура. Прето Єлена Руски Керестур тримала як свойо родзене место; у нїм препровадзела свойо дзецинство, роботни вик и мирну старосц.

Од вчасного дзецинства Єлена указовала виразни талант, читала кнїжки, сказки, а у школи була одлична школярка. И попри материялних почежкосцох бо учительова Поливкова плаца була мала, а мали седмеро дзеци (штири дзивчата: Марґита, Ирина, Олґа и Єлена и трох хлапцох: Иван, Андрей и Владимир), Єлена у Новим Садзе приватно закончела штири класи гражданскей школи. Як одлични школяр, достала стипендию за дальше школованє у Мариануму, Коложвар, Угорска (тераз Клуж у Румуниї), при римокатолїцких шестрох. Там закончела ґимназию и матуровала 1919. року. Єлена од малючка жадала постац дзецински дохтор. Понеже була одлична школярка, обецана єй стипендия за студиї медицини у Минхену. Алє, повойнови часи були чежки, требало помагац родичом хтори школовали трох младших братох, и тото єй жадане ше нє зисцело. Єлена Поливка почала робиц як апатикарски приправнїк и источашнє ше учела за апатикарку. Перше у Бачкей а вец у Сеґедину, у Мадярскей, дзе студирала на Фармацийним факултету дзе з одличним успихом дипломовала 1923. року. На студийох ше витримовала сама – ноцами дежуровала у апатикох и пририхтовала испити.

Єлена Солонар була глїбоко релиґиозна. Глїбоки вплїв на єй релиґиозни живот и чувства мали єй родичи, окреме оцец Михаил, педаґоґ и идеалиста, як и католїцки шестри при хторих ше школовала.

Роботна кариєра

Перше роботне место було єй Стари Футоґ, а потим єден час препровадзела на роботи у Беоґрадзе. Ту ше упознала и повинчала зоз Константаном Солонаром, бувшим официром, хтори теди уж бул у резерви и робел у єдней гадвабарнї. Животне жаданє єй було врациц ше до Руского Керестура и помагац своїм людзом, цо ше єй и витворело 16. мая 1927. року. Теди, зоз материялну потримовку свойого супруга Константина Кости Солонара, отворела апатику у Руским Керестуре и у нєй робела по одход до пензиї.

Здравствене просвищованє

Зоз приходом до Руского Керестура, апатикарка Єлена Солонарова, полна знаня и енерґиї, влапела ше до зложеней роботи. У валалє, хтори мал 6 тисячи жительох, робел лєм єден лїкар - бул то дохтор Андрий Наливайко, знанє о здравстве було пребарз худобне, людзе ше нє лїчели систематично, цали фамелиї умерали од туберкулози, велї жени умерали у пологу, морталитет дзецох бул високи, дзивки ше одавали на 14-15 роки, а леґинє женєли на 18. Єлена, як филантроп, бо вона насправди любела людзох, вона каждей особи, кед видзела же є у бриґох, дала совит чи у вязи даякей хороти, чу у вязи костирня, або совитовала млади мацери у вязи вихови дзецох.

Апатикарка Солонарова отримовала серию преподаваньох о гиґиєни женох и дзецох, а тиж и за школярoх и младеж. Таки курси пошвецени здравственей култури, лїченю и хоротом тирвали вжиме и по даскельо мешаци. Вона рихтала сериї преподаваньох на теми: "Гиґиєна жени и дзецка", "Костиранє дзецох, "Проблеми малженства" итд. Єлена Солонар, познаваюци вецей странски язики, за пририхтованє преподаваньох хасновала литературу на нємецким, французким, анґлийским, русийским, мадярским и сербским язику. Запаметане же тоти єй преподаваня були барз нащивени, теми викладала пред полну салу присутних.

Написи апатикарки Єлени Солонар обявйовани (медзи двома войнами) у рускей периодики. Писала о Ручней апатики, о тим Як треба вариц хорим и слабим итд. Ґу тому писала статї до фахового часопису апатикарох Югославиї. Була активна як предсидатель Червеного крижа, окреме под час войни.

Припознаня

Року 1956. за свою фахову и социялну роботу у просвищованю у обласци здравства Єлена Слонар достала високе припознанє од Фармацеутского факултету у Беоґраду - титулу "Визначного апатикара".

Кед одходзела до пензиї, од югосдавянскей влади достала "Орден роботи зоз златним венцом".

Поетска творчосц

У нашим народзе Єлена Солонарова була позната и як поетеса, перша медзи рускима писательками. Поезию почала писац як школярка ґимназиї а писнї єй обявйовани у календарох и Нашей заградки. Обявени єй понад 20 писнї у хторих слово о краси и преходносци живота. Медзи нїма даєдни прилапени як народни, напр. „Желєнєє жито”, „Били орґони”, „Кед мили руковал”, „Тополї”, „Пипинє”, „Морйо”, „У єдней загради”, „Желєни гори”, „Школьки” итд. Вєдно зоз Янком Фейсом и Мафтейом Винайом учишлюю ю медзи гевтих руских медзивойнових поетох хтори творя мост медзи усну и сучасну писану уметнїцку поезию.

Єлена Солонар мала вирну пару - мужа Константина, хтори єй нєсебично през цали живот помагал и храбрел ю. Вони єдно друге дополньовали и робели як "зложни тим". Гоч жили на валалє, мали широки горизонти, читали на вецей шветових язикох, мали богату библиотеку.

Єлена и Константин Солонар мали сина Владимира, патолоґа, и дзивку Єлену, апатикарку.

Єлена Солoнар умарла 28. мая 1982. року у Руским Керестуре, а єй муж Константин Солонар умар истого року у Нємецкей дзе пребувал при їх дзивки Єлени. Поховани су на керестурским теметове у заєднїцкей крипти.

Композициї на стихи Єлени Слонар

Желєни гори - Мирела Мали
Желєнєє жито - мишани хор Дома култури Руски Керестур
Били орґони - Миодраґ Мики Євремович
Били орґони - Хор Гармония
POĽUBILI SME ŠE - Ґрупа S HARMONY

Литература

Владимир Бесерминї, Сто роки од народзеня Єлени Солонар, Studia Ruthenica чис. 7, Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 1999-2000, б. 99-104.
Янко Рац, Єлена Солонар (1900-1982), Народни календар 1983, Руске слово, Нови Сад, 1982, б. 131-133.
Јулијан Тамаш, Русинска књижевност, историја и статус, Матица српска, Нови Сад, 1984, б. 143-145.
Речник медицинске терминологије српско-латинско-русински, Словнїк медицинскей терминолоґиї, сербско-латинско-руски, Дружтво за руски язик, литературу и културу Нови Сад, 2006, 165-1

Вонкашнї вязи

Єлена Солонар-Поливка, Штири писнї, Руски календар за Русинох у Югославиї на 1940. рок, РНПД, Руски Керестур, б. 42-45
Єлена Солонар, Тополї, Руски календар на 1940 рок, РНПД, Руски Керестур, 1939, б. 44
Єлена Солонар - Поливка, Дзешец писнї,
Єлена Солонар Дую витри (рецитована поезия)
Єлена Солонар-Поливка, Як кармиц мали дзеци, Руски календар за Русинох у Югославиї на 1940. рок, РНПД, Руски Керестур, б. 160
Єлена К. Солонар-Поливка: Ручна апатика, Руски календар на 1941. рок за Русинох у Югославиї, РНПД, Руски Керестур, 1940, б. 133
Єлена Солонар-Поливка, апатикарка: Як треба вариц хорим и слабим, Руски календар на 1941. рок за Русинох у Югославиї, РНПД, Руски Керестур, 1940, б. 137

Ґалерия

Олґа, Єлена, мац Єлена Поливка, Андрей, Марґита, Иринка, шедзи Владислав (Лаци), 1905. рок
Иринка, Андрей, Єлена, Олґа, Владислав (Лаци), Марґита шедзи Владимир Поливка 1910. рок
Яким Сивч, Єлена и єй син Владимир Солонар у Руским Керестуре