Wp/rsk/Ужгород
Ужгород (укр. Ужгород, словац. Užhorod, рум. Ujgorod, нєм. Uschgorod, мадь. Ungvár) то варош у України, ма 115.542 жительох (попис зоз 2021. року)[1], административни центер Закарпатскей обласци. Официйна назва Ужгород була установена 1919. року кед Подкарпатска Рус вошла до составу Чехословацкей.
| Ужгород | |
|---|---|
 | |
| Застава | Герб |
 |
 |
| Район | Ужгородски район |
| Координати | 48°37′12″ с. ш. 22°18′00″ в. д.
48.62° с. ш. 22.3° в. д. (G) (O) (Я) 48°37′12″ с. ш. 22°18′00″ в. д. 48.62° с. ш. 22.3° в. д. (G) (O) (Я) |
| Варош од | 1946. року |
| Поверхносц | 40 км² |
| Жительство | 115.542 |
| Национални состав | Русини, Українци, Руси, Словаци,
Мадяре, Поляци, Жиди, Роми, Румунє |
| Конфесионални состав | православє, католїцтво, юдеїзем |
| Поволуюце число | +380-312 |
| Поштове число | 88000-88499 |
История[edit | edit source]
Пред приходом Мадярох населєнє припадало до ґрупи славянским местох. Теди то була територия преважно населєна з Билима Горватами. Вони ту вибудовали населєнє вчасного валалского типу. На початку Х вику ше ту зявели Мадяре хтори ше, як и у цалей Панонскей нїзкоровнїни, теди змоцнєли.
У штреднїм вику Ужгород бул мадярски варош. У нїм бул центер Ужскей жупаниї а ище коло 1910. року Мадяре ту творели коло 80% жительох. Од року 1776, кед з Мукачова ту була преселєна владическа резиденция, Ужгород постал центер русинскей култури. 1872. року ту сцигла з вибудову гайзибанска драга зоз Чопу а познєйше єй вибудов предлужена до Львова.
Медзи роками 1919. и 1938. Ужгород бул главне место Подкарпатскей Руси, теди часци Чехословацкей[2]. У тим периодзе варош ше швидко ширел и роснул, були теди збудовани велї будинки у типово чехословацким стилу, збудовани цалком нови часци варошу (як, наприклад, Мале Ґалаґо). Року 1938. Ужгород (и цали юг Подкарпатя) постал знова, на основу Бечкей арбитражи, часц Мадярскей.
27. октобра 1944. варош бул ошлєбодзени спод фашистичней окупациї. По Другей шветовей войни Подкарпатска Рус була придата Совєтскому Союзу, та так Ужгород постал часц Українскей ССР. Истого, 1945. року, бул основани Ужгородски народни универзитет. Року 1945. Ужгород меновани за главни варош Закарпатскей обласци, а од 1991. року варош часц нєзависней України.
Култура и памятнїки[edit | edit source]
У Ужгородзе туристох найчастейше прицагую архитектонски памятнїки рижних епохох. Найвекшу нащиву ма Ужгородски замок хтори стої на 30 м високим брещку. У нїм нєшка музей зоз даскелїма виставами. Нєдалєко од замку ше находзи скансен народней архитектури.
Грекокатолїцка катедрала зоз двома турнями вибудована 1646. року и служела насампредз римокатолїком. Ужгородска синаґоґа и нєшка стої, наменка єй пременєта до филгармониї и з нєй однєшени шицки релиґийни предмети. У Ужгородзе єст ище велї церкви рижних релиґийох.
Туризем[edit | edit source]
Варош ма 6 значни локациї: ч.1 Горянска ротунда, ч. 6 скансен, ч. 18 биста Т. Ґ. Масарика, ч. 70 синаґоґа, ч. 96 Ужгородски замок и ч. 136 карчма "Децо у нотаря".
Жительство[edit | edit source]
Од штреднього вику та по початок ХХ вику найчисленша националносц були Мадяре. Части политични и територийни пременки нєпреривно меняли етнїчни состав жительства. Спрам попису 2001. року ту жили 117.317 жителє, з чого були Українци[3] 77,8%, Руси 9,6%, Мадяре 6,9%, Словаци 3,5%, и Роми 1,5%. Медзи релиґиями преовладовала грекокатолїцка и православна церква.
Вонкашнї вязи[edit | edit source]
Uzhhorod //Encyklopaedia Britannica анг.
Ужгород - преходзка по варошу + фотоґрафиї
Karpatia - общи актуални информациї о Закарпатю и України
Ужгород, Вікіпедія на русиньским язику
Užhorod, Википедия на ческим язику
Референци[edit | edit source]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року. Київ: Державна служба статистики України, 2021. Ст. 21. [1] укр.
- ↑ PRECLÍK, Vratislav: "Profesor Masaryk a Podkarpatská Rus právě před sto lety" (Professor Masaryk and Subcarpatian Russia just hundred years ago). Čas: časopis Masarykova demokratického hnutí, leden - březen 2019, roč.XXVII. čís. 125. ISSN 1210-1648, str.18 – 23
- ↑ У тим чишлє уключена и найвекша часц ужгородских Русинох