Wq/syl/Hryhir Tiutiunnyk

ꠃꠇ꠆ꠞꠦꠘꠤ ꠝꠣꠔꠕꠘꠦ ꠅꠘꠥꠛꠣꠖ ꠇꠞꠣꠞ ꠅꠘꠥꠞꠥꠗ ⁕ ꠇꠤꠀꠘꠕꠘꠦ ꠀꠘꠣ ꠅꠁꠍꠦ ꠀꠞ ꠇꠣꠞ ꠇꠣꠞ ꠅꠛꠖꠣꠘ ꠀꠍꠦ ꠁꠔꠣ ꠖꠦꠈꠣꠞ ꠟꠣꠉꠤ uk:q:Hryhir Tiutiunnyk ꠖꠦꠈꠃꠇ꠆ꠇꠣ ⁕

Hryhir Tiutiunnyk

Article in Wikipedia

Hryhir Mychailovych Tiutiunnyk  (укр. Григір Михайлович Тютюнник; Григір Тютюнник; 1931–1980) — Ukrainian novelist, translator, teacher. Brother of the writer Hryhoriy Tyutyunnyk. Laureate of the Lesya Ukrainka Prize (1980, for the stories "Klymko" (1976) and "A small fire far away in the Steppe"; 1979).

Про нього

	Hryhir Tiutiunnyk is Hryhir Tiutiunnyk. We have never had such a men and never will. It seems to be a certain summary of our national identity: the village was being reborn, our ethnos was changing, it was changing in accordance with human nature and the surrounding nature... And everything that was written after Hryhir Tiutiunnyk about our village looks secondary now.
	— Pavlo Movchan

	Живописець правди — в такий спосіб можна визначити і творчі принципи письменника, і весь лад його душі, а відтак і його стиль, позначений справді яскравою індивідуальністю. Художній живопис Григора Тютюнника виникав на ґрунті народного життя, звідси письменник черпав прикметні риси своїх героїв, сюжети й багатство мови. Він увесь із життя.
	— Oles Honchar

	Постійно був у його новелах та повістях якийсь трагічний колорит. У нього людина постає в час якогось страшного вибору: або лишитися людиною, або зламатися і стати ніким.
	— Mykhailo Slaboshpytskyi

	...Якщо через кілька століть люди захочуть дізнатися, що то за істоти були – останні з могікан безжально знищеної селянської цивілізації, то найкраще вони це зможуть вивчити саме за Тютюнником. У цьому художнику слова гармонійно поєдналися філософ, історик і соціолог, аніде не заступивши саме художника, який виповідав правду про свій народ.
	— Mykhailo Slaboshpytskyi

His quotes

Дивишся, дивишся інколи на людей, на їхні клопоти, роботу, на їхній щоденний практицизм, і такий розпач огорне душу, що покинув би, лишив би чистим папір, не щеміло б у грудях, не давило за горло, як було мені майже за кожною оповідкою, — покинув і одійшов геть. Але я вже твердо знаю, що за тими клопотами людськими, за їхнім практицизмом є прекрасні душі і треба добуватись до них, бо інакше не можна, інакше всі ми будемо самотніми... — З листа до В.Білоуса від 28 квітня 1975 року

So, I conclude that this Moscow decree on the "demandingness" of criticism was directed against good literature, in particular and most strongly in Ukraine, it built a dam against it, dug a bypass channel for speculators, and all the literary filth went there. — З листа до Ф. К. Рогового від 1 січня 1978 року

{{Wq/syl/Cquote|And before [living in] Donbass, when I lived with my mother and father, I remembered Shevchenko's «Kobzar», «Under the quiet willows» by Hrinchenko, «[[Wq/syl/Do Oxen Low When Mangers are Full?|Do Oxen Low...?», «Kaidash's family», «Quiet Don», then not yet finished - the third part was read, probably, father and mother fought for it: both wanted to read it. They agreed that they would it read aloud in the evenings.}}