Jump to content

Wp/rsk/Силвестер Ґача

From Wikimedia Incubator
< Wp | rsk
Wp > rsk > Силвестер Ґача
Силвестер Ґача
Силвестер Ґача
Народзени 11. априла 1939.
Умар 2. авґуста 2008. (69)
Державянство югославянске, сербске
Язик творох руски, сербски
Школа Ґимназия у Вуковаре
Универзитет Висша педаґоґийна школа

Беоґрад (абсолвент)

Период твореня 1962—2002.
Жанри просвита, кореоґрафия, аматерска ґлума
Поховани на теметове у Руским Керестуре

Силвестер Ґача (*11. април 1939—†2. авґуст 2008), просвитни роботнїк, єден з найзначнєйших хореоґрафох при Руснацох, автор хореоґрафийох танцох, ґлумец-аматер и автор текстох за композициї.

Биоґрафия

[edit | edit source]

Силвестер Ґача  ше народзел 11. априла 1939. року у Петровцох у Горватскей. Оцец Никола и мац Серафина родз. Раґаї. Силвестер мал младшу шестру Юлияну. Основну школу закончел у своїм валалє, а ґимназию з вельку матуру 1960. року у Вуковаре. Потим ше уписал до Висшей педаґоґийней школи у Беоґрадзе, дзе и абсолвовал. Под час студийох Силвестер Ґача бул активни член фолклорней секциї. Закончел и Школу фолклора СР Горватскей на Бадиї.

У 1962. року почал робиц як наставнїк математики у Товарнику (Горватска).

Пре потребу хореоґрафа у керестурским Доме култури, у поради зоз директором Основей школи Петро Кузмяк, од єшенї 1963. року Силвестер Ґача преходзи на службу до керестурскей школи, а после настави поставя нови танци зоз членами танєчней секциї у Доме култури.

Силвестер Ґача ше винчал зоз Марию родз. Стрибер, у малженстве мали сина Желька и дзивче Силвану.

Од 16. априла 1967. року Силвестер Ґача преходзи на стаємну роботу до керестурского Дому култури як уметнїцки руководитель и хореоґраф. У 1972. року преходзи до Дому култури у Коцуре за орґанизатора и руководителя фолклорней секциї. Источасно и режира театрални фалати у драмскей секциї. Уж у 1973. року Силвестер Ґача преходзи на исту длужносц до Бачкей Тополї и Нового Орахова, дзе под його руководзеньом фолклорни секциї доживюю правдиви препород и посцигую вельки успихи. У 1982. року вон преходзи до Кикинди за руководителя фолклорней секциї, дзе ше затримує лєм єден рок.

У априлу 1983. року Силвестер Ґача ше враца до Руского Керестура, дзе є меновани за директора Дому култури, и ту остал заняти до конца роботного вику. До пензиї пошол 2002. року, алє ше и далєй предлужел занїмац зоз културно-уметнїцку дїялносцу як ґлумец-аматер у РНТ Дядя и хореоґраф.

Силвестер Ґача умар 2. авґуста 2008. року а поховани є на теметове у Руским Керестуре.

Як искусному хореоґрафови музика му нє була нєпозната. Як доказ служа нам даскельо народни мелодиї котри Силвестер Ґача, зоз помоцу корепетиторох, адаптовал ґу своїм ориґиналним хореоґрафийом. З часом Силвестер Ґача почал писац и тексти за нови композициї.

ТЕКСТИ ПИСНЬОХ

[edit | edit source]
У НАРОДНИМ ДУХУ
Рок Наслов тексту Автор музики
1972. Перша любов Витомир Бодянєц
1972. Дзивоцки смуток Витомир Бодянєц
1998. Дзвони Мирон Сивч
1998. Ми биваме при долїни Мирон Сивч
1998. Брацик и шестричка Мирон Сивч
1998. Стриберни мешачок Мирон Сивч
1998. Ишол сом од милей Мирон Сивч
1999. Керестурски долїни Мирон Сивч
2001. Гармоникаше Мирон Сивч
2003. Любов на бостану Юрай Судї
2004. Ей, гай, гоя-гоя Юрай Судї

Танци (и хореоґрафиї)

[edit | edit source]
ТАНЦИ И ХОРЕОҐРАФИЇ
Рок Наслов танца Композитор
1975. Кресцанка Витомир Бодянєц
1975. Ой, дїдочку, чичири Витомир Бодянєц


Силвестер Ґача ґлумел у тих фалатохː

[edit | edit source]
Рок Театрални фалат Улога
1965. А. П. Суходольски: ХМАРА
1965. М. Кропивницки: НЄВОЛЬНЇК Степан
1971. А. Ананєв: ВОВЧИЦА Юрко
1972. Ж. Фейдо: ПАН ЛОВАР Морисе
1989. А. П. Чехов: ПИТАНКИ Ять
1990. М. В. Ґоґоль: ЖЕНЇДБА Ратота
1992. Дюра Папгаргаї: АГАФИЯ

СТАРОГО ПОПА ДЗИВКА

Лацкань
1993. Рей Куни: СЦЕКАЙ ОД

СВОЄЙ ЖЕНИ

Троптон
1995. Дюра Папгаргаї:

РОВНЯЦКИ СОБЛАЗНЇ

о. Георгий Кудлач
1996. Дюра Папгаргаї: ЖОБРАЧА ГОРА

Литература

[edit | edit source]
  • Дюра Латяк, Силвестер Ґача, просвитни роботнїк, хореоґраф, ґлумец-аматер, 50 роки Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї, Руски Керестур, 2018. б. 142
  • Тамаш, др Юлиян, „Дом културиˮ, Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991), Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок 419.

Вонкашнї вязи

[edit | edit source]