Wp/rsk/Бикич Дол
| Бикич Дол | |
|---|---|
_550.jpg)
| |
| Администрацийни податки | |
| Держава | Сербия |
| Управни округ | Сримски |
| Општина | Шид |
| Жительство | |
| -2011 | 269 |
| - Густосц | 42*/km2 |
| Ґеоґрафски характеристики | |
| Коорднати | 45° 09′ 11″ С;
19° 17′ 25″ В |
| Часова зона | UTC+1 (CET), влєце UTC+2
(CEST) |
| Абс. висина | 132 м |
| Поверхносц | 13,3* km2 |
| Бикич Дол на мапи Сербиї | |
| Инши податки | |
| Поштове число | 22254 |
| Поволуюце число | 022 |
| Реґистерска ознака | ŠI |
Геоґрафске положенє и прешлосц
Бикич Дол (по сербски: Бикић До) ше находзи сиверовосточно од Шиду, на шестим километру маґистралней драги спрам Илоку. То горйовите населєнє хторе подзвигнуте на южней часци Фрушкей гори. Хижи вубудовани з обидвох бокох драги, а то уствари и єдина и найдлугша улїца у тим месце. Южна часц населєня змесцена коло потока Шидина.
Бикич Дол наймладше населєнє у Општини Шид. У прешлосци ше окреме спомина Дол, а окреме Бикич. З часом Бикич Дол постал урядова назва населєня хторе ше розвило на тей териториї. Место ше як населєнє почало швидше розвивац 1889. року, кед направена камена драга Шид-Илок, бо ше лєгчейше отримовало комуникацию, одходзело на пияци до Илоку, Шиду итд.
За населєнє, Бикич Дол преглашени 1978. року, цо и призначене у Службених новинох АП Войводини”, ч. 21/78. По тот час у урядових звитох Бикич Дол бул (ґрунтовно и административно) представяни вєдно зоз сушедним местом Привина Глава, та аж и под тоту назву. Населєнє достало Месну канцеларию 1958. року и од теди ше у валалє водза матични кнїжки и друга документация.
Жителє Бикич Долу
Понеже Бикич Дол у скорейшим чаше нє исновал як самостойне населєнє, нєт анї податки о чишлє жительох. Зоз школского лїтопису ше зна же пред Другу шветову войну у Бикичу було 64 обисца зоз коло 340 душами. Спрам попису зоз 1981. року ту жил 301 житель, а 1991. року 296.
То треци валал у Општини Шид у Сриме у хторим жию Руснаци. Руснаци у Бикичу по шицким судзаци найчисленши жителє. Спрам попису зоз 1991. року було их 187 (63,18 %), потим приходза Горвати 39 (13,18 %), Серби 36 (12,16 %), як и припаднїки других националносцох. Гоч Бикич такповесц нїґда нє бул чисто руски валал, вон заж лєм и нєшка затримал тоти основни руски прикмети.
У Бикичу єст понад 100 (107) обисца, чийо члени витворюю приходи, насапредз у польопривредней продукциї, а єст и мишани обисца, односно обисца, чийо члени заняти у других обласцох.
Демоґрафия | ||
|---|---|---|
| Рок | Жительох | |
| 1948. | 475 | |
| 1953. | 447 | |
| 1961. | 408 | |
| 1971. | 346 | |
| 1981. | 301 | |
| 1991. | 299 | 295 |
| 2002. | 336 | 336 |
| 2011. | 269 | |
Археолоґия
У часци хотара наволаней Чаризовец (Чазировец) сиверно од валалу 1952. року пренайдзени штредньобронзово монети скрити у керамичней судзини хтора була закопана. Вкупно пренайдзени 11.459 фалати пенєжу зоз IV вику хтори були виковани под час владаня владарох Лицияна и Константина велького зоз синами.
Руснаци у Бикич Долу
Коло 1848. року, односно пред мадярским бунтом, приселєли ше на манастирски маєток Привина Глава даскельо худобни фамелиї з околїска Бардейова, зоз Шаришскеш обласци. Перши приселєнци були: Василь Брчак, Янко Кунц, Микола Ґоч и Василь Фиґнар. Познєйше, коло 1877. року, приходза Страценского, Гнатково и Лазорово фамелиї, а тиж и Сидорово, Шолстисово, Лабовчаково, потим Бобальово, Биялково, Юреково, Дупальово, Соколово, Кузмово, Фајфричово, Тормово и други фамелиї. Зна ше и одкаль ше насельовали. То Боглярка, Венеция, Герлахов, Грабске, Кийов, Криже, Кружльов, Лариков, Луков, Львов, Люцина, Мальцов, Рихвалд и други места сиверозаходно од Бардейова и Прешова (у нєшкайшей Словацкей) на Горнїци.
Понеже ше Бикичанє приселєли з брегох и горох, з правей Горнїци, бачвански и сримски Руснаци з першей миґрациї их наволали Горняци. Їх бешеда була иншака од бешеди Руснацох першей миґрациї, такволана горняцка: работати (робиц), говорити (гуториц, бешедовац) итд. Медзитим, познєйше з мишаньом з другима Руснацами, а окреме зоз снованьом нових малженствох зоз Шиду, Бачинцох, Беркасова, Миклошевцох, Петровцох ... прилапели язик старобивательох, односно руски язик.
Церковни живот
Жителє Бикичу ше приселєли як грекокатолїки и ту основали свою парохию. Спочатку мали лєм дзвонарню на маєтку Василя Бурчака, а терашню церкву збудовали на початку ХХ вику и пошвецели 28. августа 1904. року на чесц Велькей Матки Божей, кеди ше и отримує кирбай у валалє. Церкву правел майстор Леонард зоз Шиду, а у єй будови участвовал такповесц цали валал, як зоз материялну, так и другу потримовку. Медзи людзми ше спомина же церква справена зоз „масла и млєка”, цо значи же наисце уложени вельки труд и материялне одреканє самих бикичаньох. Церкву у Бикичу од вше обслугує беркасовски священїк.
Просвитни живот у Бикичу
Од приселєня коло 1848. року, та по 40-роки ХХ вику дзеци зоз Бикичу одходзели до школи до Привиней Глави. Так то було, такповесц скоро 100 роки, медзитим гоч Привина Глава и нє так далєко, заш лєм школяре мушели кажди дзень ходзиц пешо 2-3 километри през лєс, пажицу по дижджу, шнїгу и блаце. Намагали ше жителє Бикичу справиц школу за свойо дзеци, алє то нє могли посцигнуц док ше материялно нє змогли.
Иницияторе будованя школи були жителє Бикичу: Янко Лазор зоз синами, Михал Гнатко зоз братами и родзину и Михал Страценски. Достата и материялна потримовка од держави. У тедишнї час, односно концом 40-рокох кед окончени пририхтованя за вибудов средства дали Дунайска и Савска бановина и Министерство просвити. Порту, односно жем на хторей школа справена дало Крижевске владичество, а шицку роботну моц и транспорт, як и додатне пенєжне доприношенє дали, мож повесц, шицки жителє валалу.
Вибудов школи почала 1940. року, под час Кральовини Югославиї, а закончена є 21. децембра 1941. року. План будинку новей школи виробел и з вибудову руководзел инженєр А. Фурк, а поднїматель роботох бул Дюро Етенхофер, майстор зоз Товарнїку. Будовательни материял: цегли и череп правени у власней режиї, на месце дзе ше находзи хижа Янка Юрека, такой при драги на уходзе зоз Шиду до Бикичу.
Перши учитель у нововибудованей школи бул Михал Ковач (1909-2005), по походзеню зоз Шиду. Школа мала и перши Школски одбор. Предсидатель одбора бул Михал Гнатко, а члени Василь Файфрич, Емил Лазор, Андри Гнатко и Илия Шпрох. Настава була по руски, а и школярох було надосц: 43 у нїзших класох од I-IV класу (як комбиноване оддзелєнє) основней школи и 12 у такволаней „опетовници” (повторней школи).
У Бикичу жили и робели тоти руски учителє: Михал Ковач (1941-1952), зоз претаргнуцом под час Другей шветовей войни (1941-1945) кед го єден час заменьовал учитель Осиф Торма зоз Шиду, потим ту робели: Мирон Роман (1952-1954), Єлисавета Славка Рогаль (1954-1962) и Мелания Мудри (1962-1975), шицки тройо по походзеню зоз Руского Керестура, як и Василь Мудри и Мария Марча Бобаль, нар. Макаї зоз Дюрдьова. Марча Бобальова, иншак по фаху вихователька, та кед 70-рокох зоз нову орґанизацию школства у Општини Шид шицки школяре од I-VIII класу путовали до Шиду, формоване єдно предшколске оддзелєнє у хторим вона робела од 1975. по 1979. рок и пририхтовала дзеци за школу.
Школского 1989/90. року (после 14 рокох павзи) у Бикичу отворени оддзелєня нїжших класох основней школи при ОШ. Сримски фронт у Шидзе. У Бикичу жила и робела (по сербски) учителька Ана Гудак, нар. Горняк, а годзини руского язика як виборного предмета зоз елементами националней култури од 1994. року, як и у других местох општини Шид зоз закладаньом Дружтва за руски язик, литературу и културу з Нового Саду отримовали: Ясна Семан (1994-1995) и Славко Надь (1995-1999). Терашня наставнїца руского язика Златка Сивч Здравич зоз Шиду єден час орґанизовала наставу по руски зоз школярами нїжших класох у Бикичу, а од V- VIII класу у Основней школи Сримски фронт у Шидзе. Почим ше число шклярох нїзших класох у Бикичу барз зменшало зоз наставу ше престало у школи у Бикичу, а зоз школярами висших класох од V-VIII класу, хтори кажди дзень путую до матичней школи у Шидзе настава по руски ше отримує вєдно зоз шидянскима (єст их 10-12).
Културни живот у Бикич Долу
Бикичанє 1919. року мали представителя у першим одборе Руского народного просвитного дружтва (РНПД). Бул то Янко Страценски, цо потвердзує же и вони провадзели цеки културних рушаньох при Руснацох ище на початку XX вику. Под час учительскей роботи Михала Ковач у Бикичу, основане 9. януара 1946. року КПД Иван Котляревски у рамикох хторого були активни хорска, танєчна и драмска секция, а робела и музична секция зоз тамбуровим оркестром. У режиї учителя Михала Ковача, медзи другима пририхтани и виведзени тоти театрални фалати: На синокосу и Наталка Полтавка. По 1950. рок кед закончена вибудов Задружного дому, проби и програми отримовани у учальнї основней школи.
О културних активносцох у Бикичу старосц водзели и учителє: Мирон Роман, Славка и Владимир Рогальово, а тиж и Мудрого учителє Василь и Меланка. Напр. драмска секциy под руководством учителy Мирона Романа виведла театрални фалати: Любовне писмо, Подозрива особа (Сумнїво лице), Винчуєм итд, а у чаше роботи учительскей малженскей пари Славки и Владимира Рогальових бавена Женїдба, Виборна (Избирачица), Зла жена, Чловек зоз народу итд. Учителє Меланка и Василь Мудрого интензивнєйше почали робиц зоз школярами и нїжших и виших класох; пририхтуюци их за рижни програми: знїмани радио-емисиї за Радио Нови Сад, млади шпиваче участвовали на Червеним пупчецу у рамикох Червеней ружи у Руским Керестуре, писали до Заградки (Пионирскей заградки) у Новим Садзе. Просвитни роботнїки у Бикичу попри културно-просвитней дїялносци вєдно зоз жителями у Бикичу порушовали и други активносци, як цо то будованє базена за купанє, бетонованє дражкох, уводзенє струї до валалу, садзенє ядловцових древкох през валал, а 1966. року у Бикичу отримане и стретнуце руских сримских писательох.
Треба спомнуц же и зоз Бикичу єст, а и було визначних Руснацох хтори посцигли змерковани резултати, зоз чим постали познати у науки и култури, а тиж и ширше у дружтвеним живоце. Медзи нїма др Кирил Сидор, др Мирон Лазор (обласц природних наукох), Нови Сад, др Емил Гнатко (машинаство), Загребе, а од културних роботнїкох у месце, без хторих ше нє могла, односно нє може задумац анї єдна активносц, то (тераз уж покойни) Стеван Бобаль, новинар Радио Шиду и його супруга Невенка и их син Деян, Нада Роман-Рудич, занята у Културним центре у Шидзе, потим Єлка Папданко, економиста и велї други.
Литература
- Мр Радован Ђурчић, Бикић Дол, Општина Шид, Географска монографија, Природно-математички факултет у Новом Саду и Скупштина општине Шид, 1984, стр. 218-221
- Михал Ковач, Капка по капку живот одцека, Руске слово, Нови Сад, 1988
- Мирон Жирош, Три миграциї на териториї нєшкайшей Югославиї, Руски Календар за 1992. рок, Руске слово, Нови Сад, 1992, б. 64-70
- Василь Мудри, История школи у Бикич Долу, Studia ruthenica ч. 3, Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 1992-1993, б. 287-299
- Василь Мудри, Бикич Дол найменши, алє найушоренши валал, Руске слово ч. 23-24, Нови Сад, 15. юний 1995, б. 22
- Василь Мудри, Русини у Бикич Долу (1848-1990), Шидина бр. 4, Шид, 1998, стр. 155-162
- Љиљана Радуловачки, Из прошлости Срема, Бикич До, Сремске новине, Сремска Митровица, 2. новембар 1983. године
- Проф. др Кирил Сидор, Вирози чкодлївих инсектох за чловека и їх значенє у реґулованю пренамножених популацийох, Руски календар 2001, НВУ Руске слово, Нови Сад, 2000, 168-172
- Михал Симунович, Др Мирон Лазор (1929-2002), Руски календар 2003, НВУ Руске слово, Нови Сад, 2002, 193-194