Wt/rue/їмити

Русиньскый[edit | edit source]

Етімолоґія[edit | edit source]

З праславяньского *imati («брати»), незавершеного часослова з *jьmǫ, *jęti, (поз. возьму, взяти). Поз. тыж латиньске emō, літовске imu (вшыткы — з праіндоевропского *h₁em-).

Іншы варіанты[edit | edit source]

імити

Высловность[edit | edit source]

МФА: /ji'mɪti/
МФА: /jɪ'mɪtɪ/ (Підк.)

Часослово[edit | edit source]

їмити (IV. класа, 1. ґрупа, завершеного виду, переходне)

вхопити дашто, што ся двигать
нихто тоту лопту не їмив

Поз. тыж їмати (незаверш. виду)

Часованя[edit | edit source]

Часованя часослова «їмити»

Час:	Минулый		Теперїшнїй		Будучій		Розк. способ
Чісло:	єд.	мн.	єд.	мн.	єд.	мн.	єд.	мн.
I особа	їмив єм, їмила єм/їмила‑м, їмило єм/їмило‑м	їмили сьме	їмаю/їмам	їмаєме/їмаме	їмлю	їмлеме	—	їмийме
II особа	їмив єсь, їмила єсь/їмила‑сь, їмило єсь/їмило‑сь	їмили сьте	їмаєш/їмаш	їмаєте/їмате	їмлеш	їмлете	їмий	їмийте
III особа	їмив, їмила, їмило	їмили	їмає/їмать	їмають	їмле	їмлють	няй їмле	няй їмлють

Род/чісло:	муж.	жен.	сер.	мн. ч.
Часопридавник теперїшнёго часу	їмаючій	їмаюча	їмаюче	їмаючі
Часопридавник минулого часу (актівный)	їмавшый	їмавша	їмавше	їмавшы
Часопридавник минулого часу (пасівный)	їменый	їмена	їмене	їмены
Часоприсловник теперїшнёго часу	їмаючі
Часоприсловник минулого часу	їмавши