Wp/rsk/Юрий Цимбора
| Юрий Цимбора | |
|---|---|
| Народзени | 6. юния 1919. року |
| Умар | 1. октобра 1989. (70) |
| Державянство | Чехословацка СР |
| Язик творох | русински, українски |
| Школа | Учительска школа, Прешове |
| Период | 1949—1989. |
| Жанри | фолклор, хорске шпиванє, компонованє |
| Поховани | у Прешове |
Юрий Цимбора (*6. юний 1919—†1. октобер 1989), учитель, уметнїцки руководитель, хормайстор (дириґент), драматурґ, композитор и фолклориста медзи Русинами у Восточней Словацкей
Биоґрафия
Юрий Цимбора народзени 6. юния 1919. року у Свиднїку (Словацка Република)[1]. Учительску семинарию (школу) закончел у Прешове 1949. року а после законченого школованя робел перше як учитель у валалох Хмельова и Гавай, у Свиднїку и Гуменим, а вец як наставнїк у штреднєй педаґоґийней школи у Прешове (1949–1957). У 1955. року у Братислави закончел специялни курси хорского шпиваня и положел испит за дириґента.
У 1958. року Юрий Цимбора прешол на службу до Поддуклянского українского народного ансамбла (ПУНА), як уметнїцки руководитель, хормайстор (дириґент) и драматурґ, и професийно ше, як композитор, пошвецел музики[2]. Записовал фолклорни мелодиї, компоновал, писал музику за нови танци котри ше поставяло на репертоар ПУНА („Поддуклянска свита“, „Златни ланц“, „Грайце же гудаци“, Поддуклянски привит „Веселиця“ и др.)
Под час службованя у ПУНА (1958–1967. и 1970–1980) Юрий Цимбора позберал и записал понад 1000 руски народни шпиванки и видал векше число зборнїкох обробених руских народних писньох за потреби аматерских хорох.
За хорске шпиванє обробел понад 230 шпиванки. Спомедзи нїх 100 шпиванки були зняти у радию за програмни потреби, а 25 були зняти и на ґрамофонских плочох. Юрий Цимбора бул и преподавач на семинарох за дириґентох хорох.
О живоце и роботи Юрия Цимбори 2016. року видал кнїжку Ян Калиняк зоз хторей мож дознац же Юрий Цимбора нє лєм же записовал народни шпиванки, алє тиж компоновал музику за хореоґрафски сцени, писал власни тексти за шпиванки, компоновал инструментану музику, 1947. року написал оперету у трох дїйох под назву Народзенє живота, хтору потим, под уплївом розмаху українизациї, 1969. року преробел на українски под назву Нєзабуваюца яр. У тим периодзе вон мушел писац и шветочни соцреалистични українски кантати як цо то Писня нашей младосци, Смуток занавше одруцени, У слунечним колє, Слунко Октобра, Слава Октобру, Наша лилова застава, Фестивалска писня, Слава геройом и други[3].
Юрий Цимбора умар у Прешове 1. октобра 1989. року.
За народни аматерски фолклорни колективи вон видал:
- Народни шпиванки за мишани и женски хор (1956, 1958)
- Українски народни шпиванки прешовского краю (1958)
- Українски народни шпиванки Восточней Словацкей ІІ (1963)
- Зборнїк шпиванкох (1969)
- Шпивам и граєм (1971)
- Зашпивайме себе на два гласи (1974)
- Пажичка, пажичка (1978)
- На площох (1979)
- Музика на слова поетох (у зборнїку Млади шерца, 1980)
| Велї його авторски шпиванки з часом постали народни
и по нєшка остали барз популарни медзи слухачами | |||
|---|---|---|---|
| Ей гой, тили-тили-тили | Женил бы-м ся, женил | ||
| Ой, заграла музика-музиченька | Ішли хлопці, ішли | ||
| Яничку за водов | Калина, малина | ||
| А на горі татарочка | Нич ся мі не любит | ||
| Ей, пятнадцат років мам | Ой, пришол кум | ||
| Ей, прид до нас, шугаю, | Попід наш облачок | ||
| Ей, як в корчмі гудаци заграли | Послала ня моя мати | ||
| Серед села высока лобода | Почал мій циленький | ||
| А кед я ся завозму | Співайме, дівчата | ||
| Бодай тя, мій милий | Така я дівочка | ||
| В зеленым убочы | Темна нічка была | ||
| Добрі было ходити | Як зачала зозуленька у лісі кукати | ||
| Ей, кади я по водичку ходила | Крячок лялійовий | ||
и велї други.
Контакти з войводянскима Руснацами
Зоз орґанизаторами „Червеней ружи“ Юрий Цимбора ше першираз упознал 1967. року, кед як член делеґациї Централного комитета Културного союзу українских трудбенїкох пребувал у Руским Керестуре[4]. Рок познєйше ансамбл ПУНА госцовал на „Червеней ружи“. Дзекуюци Дюрови Варґови, котри ше од теди з нїм, як член Орґанизацийного одбору „Червеней ружи“, предлужел дописовац, Юрий Цимбора од 1970. по 1979. рок зложел и вецей композициї на тексти наших авторох, котри му Варґа посилал.
1969.року Покраїнски завод за видаванє учебнїкох з фахову помоцу Союзу музичних дружтвох Войводини, почал видавац едицию ШПИВАМЕ зборнїк писньох за дзецински хори, хтори пестую хорске шпиванє на язикох националних меншинох у нашей жеми а поготов теди у АП Войводини. Зборнїки збогацели хорску дзецинску литературу войводянских народох и помогли наставнїком за роботу зоз школярскима хорами у школох.
У едициї Шпиваме Юрий Цимбора, попри Ивана Ковача, Иринея Тимка и Якима Сивча, ма видруковани даскельо удатни композициї за дзецински хор хтори компоновал на тексти наших познатих поетох.
Хорски дзецински писнї друковани у едициї Шпиваме:
Ошлєбодзени валал - Микола Скубан
Лєтни вечар - Михал Ковач
Писня мацери - Мелания Павлович
Слунко - Микола Скубан
Идзе баба жима - Янко Фейса
| Композициї хтори виведзени на фестивалу култури ЧЕРВЕНА РУЖА | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
Червене пупче
|
Рок | Наслов
|
Автор текста
| ||||
| Рок | Наслов
|
Автор текста
|
1977. | Лєтнї витор | Михйло Ковач | ||
| 1970. | Слунко | Микола Скубан | 1979. | На початку школского рока | Василь Мудри | ||
| 1970. | Пекар | Яким Олеяр | ? | Єшень | Яким Олеяр | ||
| 1970. | Витам слунко | Гавриїл Г. Надь | ? | Остатнє лїсце | Микола Скубан | ||
| 1974. | Шатва | Микола Скубан | ? | Прешло лєто | Микола скубан | ||
| 1974. | Писня мацери | Мелания Павлович | |||||
| 1976. | Шицких нас чува оцовшина | Василь Мудри | У народним духу
| ||||
| 1976. | Розвива ше Република | Микола Скубан | 1970. | О врац ше, мили, врац | Михайло Ковач | ||
Литература
- Федор Ковач: Цимбора Юрій // Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. Упорядник Федір Ковач. — Пряшів: СРУСР, 1999. ISBN 80-85137-15-1 укр.
- Павло Роберт Маґочій: Цимбора Юрій (Cimbora Juraj) //Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. — Ужгород : Вид-во В.Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1 укр.
Вонкашнї вязи
- Богдан Гамбаль (2016). Ей, прид до нас... Юрий Цимбора (по русинскы) (ФОТО).
- Петро КРАЙНЯК, ст. (2009). Спомин на Юрка Цимбору (по русинскы).
Референци
- ↑ Федор Ковач: Цимбора Юрій // Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. Упорядник Федір Ковач. — Пряшів: СРУСР, 1999, б. 368.
- ↑ Павло Роберт Маґочій: Цимбора Юрій (Cimbora Juraj) //Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. — Ужгород : Вид-во В.Падяка, 2010, б. 794–795.
- ↑ Богдан Гамбаль (2016). Ей, прид до нас... Юрий Цимбора
- ↑ Дюра Латяк - 50 роки Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї, Завод за културу войводянских Руснацох, НВУ Руске слово и Дом култури Руски Керестур, Нови Сад, 2018, бок 7.