Wp/rsk/Метеор
Метеор (греч. μετέωρον — атмосферски феномен) шветлосне зявенє хторе настало з йонизацию атмосфери през хтору преходзи метеороид. Блїщаци метеори ше наволую болиди. Метеороиди хтори походза од истого обєкта (комети або астероида) маю паралелни траєкториї та метеори хтори од нїх наставаю випатраю як кед би походзели з истей часци нєба (радиянт)[1]. У тим случаю бешедує ше о метеорским рою. У цеку рока постоя вецей як 50 метеорски рої. Постоя и метеороиди хтори нє припадаю анї єдному рою.
Кед метеороид прежиє прелєт през атмосферу и спаднє на поверхносц нєбесного цела, наволує ше метеорит[2]. Метеор хтори спаднє на Жем лєбо друге нєбесне цело може направиц удерни кратер. Розпущени материял вируцени з удерного кратеру може ше охладзиц и стварднуц и так формує цело хторе ше наволує тектит.
Пре тренє метеороида до атмосфери приходзи до ексцитациї як атомох у метеороиду так и атомох и молекулох атмосфери. При їх деексцитациї зявює ше шветлосц хтору видзиме як метеор. Температура у удерней габи хтора предходзи векшей метеороидскей часточки виноши вецей од 10.000 °C.
Метеори ше у народзе наволую и „падаюци гвизди.“
Опис зявеня
[edit | edit source]Кед часточка (метеороид) дойдзе до висших пасмох атмосфери (термосфера), почина єй интеракция з атмосферу хтора може резултовац зоз зявеньом метеора[3].
Типични метеор видлїви з голим оком лєбо з телескопом продукт метеороида векшого од 0,01 mm. Блїщацосц настатого метеора завиши од велькосци и швидкосци метеороида — метеор 0. Маґнитуди може настац зоз метеороиду велькосци 2 cm хтори войдзе до атмосфери зоз швидкосцу од 20 km/s як и зоз часточки велькосци 0,5 cm и швидкосци 60 km/s (блїщацосц метеора завиши и од висини метеора над горизонтом, односно од оддалєносци од припатрача). З уходом до густейших пасмох атмосфери, метеороид ше швидко зогрива. Часточки менши од 0,5 mm ше зогриваю по цалим волумену, док ше при векших часточкох зогрива лєм поверхносне пасмо до даскельо дзешатих часцох милиметра до глїбини. Кед ше материял зогреє на приблїжно 2200 К, материял почина сублимовац, и горуци ґази цо настали окружую часточку. Зявенє траценя маси пре тренє у атмосфери ше наволує аблация. Електрони у атомох тих ґазох у побудзеним стану, зоз їх деексцитацию ошлєбодзує ше електромаґнетне зарйованє (уключуюци видлїву шветлосц). Коло 90% шветлосци метеора походзи од деексцитациї атомох метеороиду, температури 3000 по 5000 К. Остаток походзи од ексцитациї/деексцитациї и йонизациї/рекомбинациї атомох и молекулох у атмосфери. Под час аблациї метеор траци кинетичну енерґию, спомалшуюци ше при тим. Мали часточки потроша шицку масу пред тим як ше значно спомалша. Медзитим, векши часточки (коло 20 cm и векши, за швидкосц од 15 km/s) спомалша ше по швидкосц од 3 km/s скорей як цо страца шицку масу. При тей швидкосци престава аблация, а поверхносц метеороиду ше поступнє хладзи, формируюци скорку. З оглядом же под час тей часци лєту нєт аблациї, нєт анї шветлосного зявеня (односно метеора), а тота часц лєту метеороида ше наволує цми лєт (анґл. Dark flight). За розлику од метеора хтори тирва даскельо секунди, цми лєт може тирвац даскельо минути. Метеороид пада на жем, и таке цело ше наволує метеорит, а препознатлїви є по скорки (хтора може настац и пре дїйство хвилї)[4].
Литература
[edit | edit source]- Jürgen Rendtel and Rainer Arlt (2011). Handbook for Meteor Observations. Potstdam: International Meteor Organization.
- Paul Murdin, ур. (2001). Encyclopedia of Astronomy and Astrophysics (на язику: (анґлийски). Institure of Physics Publishing.
- Patrick Moore (2000). The Data Book of Astronomy (на язику: (анґлийски)). Бристол: IOP Publishing Ltd. б.240-251.
- Федынский В. В. Метеоры (на язику: (росийски))
Вонкашнї вязи
[edit | edit source]Референци
[edit | edit source]- ↑ Радиянт,Hrvatska enciklopedija, Leksikografski zavod Miroslav Krleža, www.enciklopedija.hr, 2014.
- ↑ Метеор, Hrvatska enciklopedija, Leksikografski zavod Miroslav Krleža, www.enciklopedija.hr, 2014.
- ↑ Lunsford, Robert (2009). Meteors and How to Observe Them. New York: Springer Science+Business Media, LLC.
- ↑ Ceplecha, Zdenĕk (1998). Jiří Borovička, W. Graham Elford et al.. Meteor Phenomena and Bodies. Space Science Reviews (84): 327—471.