Wp/rsk/Владимир Сабо Дайко

Владимир Сабо Дайко
Народзени	9. новембер 1928.
Умар	25. децембер 2013.(85)
Державянство	югославянске, сербске
Язик творох	руски
Школа	основне образованє
Период твореня	1953—2012
Жанри	литература, културна дїялносц
Поховани	на теметове у Коцуре
Припознаня	Златна значка Културно-просвитней заєднїци Сербиї, почесни член Рускей матки

Владимир Сабо Дайко (*9. новембер 1928—†25. децембер 2013) писатель, културно-просвитни дїяч.

Биоґрафия

Владимир Сабо Дайко, народзени 9. новембра 1928. року у Коцуре, бул активни културни роботнїк и инициятор велїх културно-просвитних активносцох у Коцуре: библиотекар, писатель, ґлумец, режисер, дописователь новинох Руске слово.

Понеже под час Другей шветовей войни коцурска Читальня була заварта, а кнїжки порозношени по обисцох, значне доприношенє обновйованю єй роботи, попри Миколи Гардия, дал и Владимир Сабо Дайко. Читальня зоз роботу почала 1953. року, а єй перши библиотекар бул по 1955. рок праве Владимир Сабо Дайко.

Опробовал ше и як режисер и ґлумец у своїх, и нє лєм у своїх, театралних фалатох. Режирал драми Франтовнїца (1963), Заврачане благо (1964) и Стецко (1965). Ґу тому, вон и идейни творитель и орґанизатор перших Стретнуцох дзецинского театру 1993. року, хтори приведли до оживйованя дзецинского театралного живота и драмскей творчосци у Коцуре.

Владимир Сабо Дайко бул медзи першима порушователями и творителями даєдних значних културних активносцох у Коцуре, насампредз снованя КУД Жатва, а бул и активни член Клубу писательох, поетох и рецитаторох Нашо крочаї. Владимир Сабо Дайко бул єден зоз сновательох обновеней Рускей матки, єй активни, а потим и почесни член. Бул и єден з найактивнєйших членох Дружтва за руски язик, литературу и културу у Коцуре. Сабо Дайко ше у каждей нагоди закладал за очуванє и розвиванє руского язика и, вообще, рускосци.

Литературна робота

Ровнї цар

Писал приповедки и писнї. Обявйовал их у Руским календаре, Заградки, Руским слове (Литературним слове), Ерату над Куцуром / Коцуром, Шветлосци. Од писньох спомнїме: Чловек и ровнїна, Я глєдам, Дзецко Бачки, Руска мац, Балада о Руснакови, Визия оцовщини и др. Владимир Сабо Дайко ше як прозаїст окреме визначел. Медзи найлєпшима приповедками му Тереза, Канада Канада, Санканє, приповедки за дзеци Ровнї цар (1. виданє 1996, 2. виданє 2005. року). У Ровнї цару ше намагал подаровац малому рускому читательови юнака-защитнїка свойого народу. Понеже велї народи маю свойого юнака, напр. Серби – Кральовича Марка, Анґлийци – Робина Гуда, Швайцарци – Вилиєма Тела итд., Сабо Дайко жадал створиц и руского юнака и описал го у подоби Ровнї цара (цара ровнїни). Треба визначиц же Сабо Дайко у Ровнї цару окреме успишни у креированю атмосфери валалского стредку и твореню заплєту. Його опис жими у фебруаре (у приповедки Кед Шандор завяло), опис чуваня овцох, як и опис каменцу и бурї влєце охабяю моцни и тирваци упечаток на читателя.

На початку 21. вику Сабо Дайко, и у своєй дзевятей децениї живота, творел зоз вельку креативну енерґию. Охабел у рукопису дзецински роман Кеша, хтори публиковани 2018. року у кнїжки Вибрани писнї и проза Дружтва за руски язик, литературу и културу.

Владимир Сабо Дайко бул одборнїк у Општини Вербас, член Совиту Месней заєднїци Коцур, а у єдним мандату бул и предсидатель Совиту. Як щири вирнїк, нє занєдзбовал свою виру и церкву.

За свою рижнородну и квалитетну дїялносц на планє култури, попри вецей припознаньох, наградзени є и зоз Златну значку Културно-просвитней заєднїци Сербиї.

Умар 25. децембра 2013. року у Коцуре .

Литература

• Рецензия Владимира Сабо Дайка на осучаснєне виданє кнїжки Гавриїл Костельник: Идилски венєц З мойого валалa, Нови Сад . Руски Керестур, 2004. Studia Ruthenica ч. 11, рок 2006, б. 181

• Рецензия Владимира Сабо Дайка на репринт кнїжочки писньох Янка Хромиша Квиток младосци, Ерато над Куцуром/Коцуром 8, 2005. Studia Ruthenica ч. 11, рок 2006, б. 187

Вонкашнї вязи

• Значни Коцурци Куцура, Википедија, слободна енциклопедија